Нинішні вибори народу найбільшої демократії світу є приниженням для всього людства, яке має бути вільним.
Особисто мені важко прийняти, що такі люди, як Трамп і Маск, можуть отримати владу без прямого насильства і таким чином отримати щось на зразок популярності. Але це чисте марнославство, заздрість до картонного вирізу, як це називає Ренар.

Крім того, багато людей постраждають більше, ніж раніше: релігійні та так звані етнічні меншини, безробітні та робітники, принаймні в самих США.
Причини цього вибору криються в системі, в динаміці світу, а також у ворожих і по-своєму хибних ідеологіях – у всіх таборах: правих, лівих і так званого центру.
Залишається тільки сподіватися, що ця ганьба не переросте у їхню відкриту диктатуру (ключове слово: Проект 2025).

Захід, з іншого боку, мав би боротися проти політичного ісламу та авторитаризму, за Україну та Ізраїль, за Курдистан, іранських та афганських жінок і всіх тих, хто не на моєму радарі, тому що їх так багато.
За вільніший і щасливіший світ.

Але вчора в такому вигляді він міг вибирати лише між Трампом і Харрісом, гротескною альтернативою.
І тоді він навіть вибрав найбільше з можливих нещасть, яке – якщо ця демократія витримає – буде важко повернути назад.

Перша, погана альтернатива, є об’єктивною дилемою, економічно та геополітично зумовленим симптомом кризи.
Друге, сам результат, є вираженням нездужання, яке не розуміє себе, але чиє рішення залишається невибачним.